 Іронічний детектив Лесі Ворониної (на фото ліворуч) «Суперагент 000» спричинив мало не фурор на цьогорічній виставці у Вільнюсі, щó є доволі рідкісною подією для української книжки за кордоном.Секретом успіху стало те, що твір особливо уподобали малюки й підлітки. Услід за чергою хлопчиків, які вишикувались по автографи до авторки, «Суперагента 000» з-поміж тисяч інших видань вирізнили й місцеві телевізійники, після чого інтерес до нього зростав із лавиноподібною швидкістю. Письменниця поділилася з "Тижнем" спостереженнями щодо європейського досвіду представлення книжки та спілкування з литовським читачем.
У. Т.: Як ваш детектив потрапив до тамтешнього видавця?
– Мене запросили найбільше литовське дитяче видавництво Nieko rimto, що в перекладі означає «нічого серйозного», і його талановита натхненниця, художниця й письменниця Сіґуте Ах. Усе вийшло стихійно: торік мені до рук потрапив її твір «Амброзій, Мурчик і Янгол», і ми вирішили випустити його в щойно створеному дитячому видавництві «Прудкий равлик» у перекладі українською. Ця книжка – особлива, до речі, вона вже майже рік тримається в топах продажу Книгарні «Є». Минулої весни Сіґуте приїхала до Львова на зустріч із видавцями та читачами, там ми й познайомились. А потім, уже в Києві, злягла з грипом, а друзі, в яких вона мешкала, саме читали вголос мого «Суперагента 000» – іронічний детектив, пародію на всі трилери, детективи та бойовики з усілякими натяками, алюзіями і стьобом. Сіґуте лежала з температурою, пила калину-малину й чула, як її друзі над «Суперагентом» раз по раз вибухали реготом, тож почала вимагати, щоб їй переклали, про що йдеться. Мої оповідки їй сподобались. Nieko rimto вирішило видати книжку литовською до початку міжнародного Вільнюського ярмарку. Проблемою було знайти перекладача. Зрештою, ним виявилась Ірена Алексайте, відома перекладами зі слов’янських мов, для якої це був перший – з української.
У. Т.: Які кроки бачаться актуальними для якісного представлення вітчизняного письменства за кордоном?
– Ми говоримо про популяризацію нашої книжки у світі, а тим часом відсутня її популяризація в Україні! Доки немає програми підтримки й розвитку книговидання на державному рівні, послідовної, розумної і добре фінансованої, доти книжкова справа розвиватиметься на рівні особистих контактів між видавцем та письменником.
|
